Симптоми, які важко пояснити, надзвичайно поширені. Вони псують якість життя тисяч людей, однак встановити діагноз лікарям не вдається. Так в чому ж причина? Що робити якщо у вас невстановлений діагноз? Читайте нашу статтю до кінця, щоб знайти відповіді на свої питання.
Проблемна діагностика
Майже щотижня лікарі первинної медичної ланки (поліклініки) приймають пацієнтів, які мають різні скарги, такі як втома, головний біль, запаморочення, болі в тілі (наприклад в спині або в животі) та інші, що не вказують на конкретну хворобу. Навіть після ретельного огляду поставити діагноз не вдається.
Пацієнтів турбує їх стан, оскільки, здається, що організм не функціонує належним чином, що заважає нормально працювати та жити. Однак відсутність структурної проблеми, яку можна діагностувати, є великим випробовуванням як для пацієнтів так і для лікарів.
Незрозумілі з медичної точки зору симптоми часто неоднозначні та зазвичай діляться на кілька категорій. На додаток до втоми, головного болю, запаморочення та болю в тілі, вони можуть включати прискорене серцебиття, закреп, біль у спині, суглобах або животі. Ці всі симптоми досить загальні та можуть свідчити про різні потенційні хвороби.
Хоча ретельне медичне обстеження має вирішальне значення, детальне обговорення всіх скарг пацієнта зазвичай є першим кроком до вирішення діагностичної загадки, оскільки приблизно в 90% випадків історія хвороби пацієнта пропонує основні ключі до діагнозу. На превеликий жаль, велика кількість лікарів, нехтує діагностичними можливостями ретельного опитування і віддає перевагу більш складним і дорогим видам обстеження.
Після спілкування з лікарем та отримання повної картини, він, при необхідності, дає направлення до профільного спеціаліста. Часто є потреба в додатковій здачі аналізів. Кожен цей крок має бути обдуманим, оскільки мимовільні діагностичні тести можуть привести на хибний шлях.
Проблема гіпердіагностики
У країнах пострадянського простору часто можна зіткнутися з явищем гіпердіагностики — ситуацією, коли лікарі призначають пацієнтам надмірну кількість медичних обстежень. Це явище відрізняється від медичної практики в країнах Європи та США, обумовлене рядом факторів, включаючи особливості місцевих систем медичного страхування.
Діагностика в Європі та Америці
На відміну від пострадянських країн, в Європі та Америці існують суворі регуляції щодо кількості та видів досліджень, які можуть бути призначені лікарем. Страхові компанії ретельно контролюють виконання цих норм, вимагаючи від лікарів обґрунтування необхідності кожного призначеного обстеження.
Треба підкреслити, що така система має певні мінуси, адже часто людині доводиться дуже довго чекати або майже випрошувати ті чи інші обстеження, іноді навіть ті, які дійсно потрібні.
Діагностика на пострадянському просторі
На пострадянському просторі медичне страхування не так поширене, як у Західній Європі або Північній Америці. Внаслідок цього, пацієнти часто оплачують більшість медичних послуг з власної кишені.
І навіть якщо медичне страхування існує, то страхові компанії часто не впливають на рішення лікаря, тому він не несе жодної відповідальності за призначення непотрібних обстежень.
Ця відмінність відображається в певних аспектах навчання лікарів. При навчанні західні лікарі значну увагу приділяють обґрунтуванню необхідності призначення тих чи інших обстежень.
Лікар повинен розуміти мету обстеження та яку інформацію можуть надати його результати. Якщо результати не дають нової інформації, яка потрібна для діагностики та лікування, таке обстеження вважається недоцільним і, відповідно, краще його не призначати. Також велике значення приділяється економічній доцільності кожного обстеження, бо обстеження, а також лікарські консультації дуже дорогі.
В Радянському Союзі та потім підхід до медицини був інший. Медицина вважалась безкоштовною, затрати на обстеження ніхто не рахував і питаннями доцільності не займався. Тому студентів-медиків не вчили (і думаю, що і зараз не вчать) думати про ці питання. А вчили, навпаки, знати як можна більше різних методів обстеження при тій, чи іншій хворобі.
На пострадянському просторі існує хибна ідея (як серед лікарів так і серед пацієнтів), що гарний лікар повинен призначати багато аналізів та обстежень. Лікарі звикли призначати цілу купу обстежень без попереднього аналізу їх необхідності та ефективності. А потім стикаються з проблемою інтерпретації отриманих результатів.
Часто наші люди, які потрапляють, наприклад, в Європу скаржаться, що лікарі там “погані”, бо не призначили їм великої кількості діагностики. Це відбувається через нерозуміння відмінності різних систем охорони здоровʼя. А також нерозуміння того, що більшість хвороб не потребують великої кількості обстежень, а потребують самих простих і точних методів діагностики.
Наприклад, при запаленні легень можна зробити безліч тестів, в тому числі МРТ всього тіла. Але в більшості випадків достатньо рентгену легень і аналізу крові. Ці тести будуть максимально релевантними і не потребують багато коштів.
Наслідки гіпердіагностики
Гіпердіагностика несе в собі ряд негативних наслідків для пацієнтів, включаючи необґрунтовано високі фінансові витрати та збільшення тривожності за своє здоров’я. Отримуючи обширні дані про численні, часто незначні зміни в своєму організмі, не тільки звичайні люди, а часто і самі лікарі, можуть відчувати складнощі з їх інтерпретацією. Як наслідок у пацієнтів посилюється занепокоєння про своє здоровʼя, що не рідко призводить до розвитку іпохондрії.
У ситуації, коли медичні працівники сприяють проведенню численних досліджень та консультацій з різними спеціалістами, вони ненавмисно стають співучасниками у посиленні тривоги пацієнтів щодо їхнього здоров’я. Таким чином, часто з найкращих спонукань медичні працівники можуть ставати мимовільними співучасниками іпохондрії у своїх пацієнтів.
Неіснуючи діагнози
Великою проблемою для пострадянської медицини є так звані неіснуючі діагнози, які часто саме й встановлюються в ситуаціях, коли у пацієнта є скарги, але всі обстеження не призводять до встановлення якогось конкретного діагнозу.
Як приклад таких діагнозів можна виділити два – це вегетосудинна дистонія, або ВСД, та остеохондроз. Дуже часто, коли пацієнт приходить і скаржиться, а обстеження не дають жодного результату, їм ставлять подібні заключення. Я називаю подібні діагнози “діагнозами-звалище”. Бо на них можна звалити все, що незрозуміло.
Коли лікарі не можуть діагностувати захворювання у пацієнта який скаржиться, вони ставлять умовний діагноз, який прийнятий у медичному середовищі. І, відповідно, тоді стає спокійніше і лікарю, що він щось встановив, і пацієнту стає спокійніше. Бо тепер це не ситуація невстановленого діагнозу, а скарг пацієнта якась зʼявляється назва. І це одна із причин чому ці діагнози і досі існують, незважаючи на то, що вони відсутні в міжнародній класифікації хвороб.
Проблема цих діагнозів полягає в тому, що вони взагалі не розкривають суті того, що відбувається. Вони заважають встановити справжню причину стану людини. Людина може роками лікувати, так звані ВСД та остеохондроз, постійно проходити додаткові методи обстеження, а реального полегшення так і не буде. Пацієнт не може вирішити проблему особливо, якщо, це проблема більше психоемоційного плану.
Дізнайтеся про себе більше
Психосоматика: роль емоцій у виникненні захворювань
Багато пацієнтів, які звертаються до медичних закладів, мають не фізичні захворювання, а психологічний стан, який викликає певні проблеми зі здоров’ям.
Близько 27% дорослого населення ЄС у віці від 18 до 65 років страждає або страждало як мінімум на один психічний розлад за останні 12 місяців (1).
Найбільш часті психічні розлади які приводять людей до кабінету лікаря:
- панічні атаки або панічний розлад;
- тривожний ролад;
- депресія;
- іпохондрія;
- інші психологічні розлади;
Ці стани негативно відображаються на здоров’ї та суттєво впливають на фізичне самопочуття або на перебіг вже наявних хвороб. Досить часто вони не діагностуються, бо лікарі не звертають на них увагу. При відсутності адекватного лікування, з часом ситуація лише загострюється, що негативно впливає на якість життя.
На пострадянському просторі розповсюджене дещо викривлене розуміння про психологічні розлади. Під цим станом розуміють тимчасові або довготривалі зміни психіки, які впливають на почуття, поведінку та мислення людини. Тому часто не береться до уваги вплив психічних станів на тілесне здоров’я.
Ігноруючи можливі психологічні проблеми, лікарі часто наполягають на пошуці фізичних порушень, що призводить до великої кількості непотрібних досліджень та спроб лікування, які не дають результату. Як наслідок психологічний стан пацієнтів тільки погіршується.
Експериментально доведено (2), що емоції впливають на наше тіло. Саме тому важливим є цілісний підхід лікаря, який враховує при збиранні анамнезу та виборі терапії не тільки біологічні, а й психологічні та соціальні фактори.
Персоналізований та цілісний підхід до пацієнта включає інтеграцію медичної та психологічної терапії на всіх стадіях захворювання (3), в тому числі під час його діагностики.
Пацієнти з множинними скаргами на загальне самопочуття, часто відчувають психологічний стрес, прихований за соматичними скаргами, і в більшості випадків отримують неадекватне лікування та надмірне застосування ліків через нерозуміння медичним персоналом їхніх проблем (4).
Результати американських досліджень показують, що серед людей, які вважають стрес – великою проблемою, але не намагаються зменшити його, смертність на 43 % більша, ніж серед тих, хто не вважає такі стани шкідливими для організму.
Наявність психологічних розладів впливає також на здоровʼя. Тобто цей вплив двобічний. Наприклад, наявність депресії збільшує ризики розвитку серцево-судинних захворювань на 42 %. Метаболічні захворювання, з часом зʼявляються, у людей, які страждають розладами сну, в тому числі через стрес.
Тому не варто недооцінювати негативний вплив емоційних розладів на організм в цілому. Стан ментального здоров’я напряму пов’язаний з фізичним. Тому необхідно приділяти увагу фізичним заняттям, сну та відпочинку.
Я памʼятаю, що одна з клієнток, на першій зустрічі, казала, що вона краще погодилася на те, щоб у неї діагностували онкологію. Коли я спитала чому, вона сказала, що рак - це страшне захворювання, але з ним можна боротися. Для неї було набагато гірше жити в постійній невизначеності і тривозі і не знати що з цим робити.
Що робити з незрозумілими з медичної точки зору симптомами
Боротися з симптомами, які негативно впливають на якість життя, може бути дуже неприємно. Часто симптоми зникають самі по собі, не будучи повністю зрозумілими. Цей підхід «спостерігай і чекай» може допомогти уникнути непотрібних і часто неприємних або марних тестів. Однак робити це потрібно з розумом. Наприклад, якщо ви молода людина і попередні обстеження не виявляли у вас проблеми зі здоровʼям. Якщо ви старше 50 років або маєте серйозні проблеми зі здоров’ям, то такий підхід, скоріше не для вас.
Боротьба з незрозумілими з медичної точки зору симптомами, також може погіршити не тільки емоційне та фінансове життя пацієнтів. Часто вони стикаються з нерозумінням ситуації серед родичів та друзів.
Нерідко в свій бік вони чують, що «всі хвороби в голові», тобто їх не існує і пацієнт начебто симулює чи уявляє. Такі ситуації призводять до конфліктів в сімʼї та депресивного стану.
В свою чергу ми хочемо зазначити, що люди психоемоційними розладами нічого не симулюють і не вигадують. Вони дійсно відчувають все, про що скаржаться. Не дивлячись на те, що діагностика не виявляє ніяких загроз для здоровʼя, життя таких перетворюється в справжнє страждання. Ментальні розлади – це реальні стани, які потребують правильного підходу і лікування.
Стратегія змін
Якщо ви маєте справу з незрозумілими симптомами, спочатку звернутися до довіреного лікаря первинної медичної допомоги, який може координувати поточні зусилля для виявлення причин та постановки діагнозу.
Чому важливо знайти свого сімейного лікаря? Тому що, якщо у вас є лікар, який спостерігає вас на протязі довгого часу, він може краще розуміти ваші умови життя, вашу сімейну ситуацію, психоемоційний стан, то це буде допомагати йому точніше діагностувати вашу ситуацію.
Лікарям важливо звертати увагу на будь-які симптоми депресії або тривоги, як на потенційну причину фізичних симптомів, так і як супутню проблему зі здоров’ям. Ми помічаємо тенденцію, що вже більше зʼявляється освічених лікарів, які звертають увагу на психоемоціний стан своїх пацієнтів і направляють їх на консультацію до психотерапевта.
Також лікарям треба вчитися аналізувати свої призначення (як лікувальні так і діагностичні) на предмет доцільності. А також позбутися діагнозів, які заплутують пацієнтів.
Якщо у вас ситуація невстановленого діагнозу, то ось наші рекомендації для вас:
- Знайдіть свого сімейного лікаря, якому ви довіряєте. Будьте активними у спілкуванні з ним. Запитуйте навіщо вам пропонують ті чи інші методи обстеження і лікування. Який результат вони можуть дати і як цей результат вам допоможе. Ви маєте право бути проінформовані про ваш стан, а також не погоджуватися з рішеннями лікаря. А адекватний лікар спокійно буде реагувати на ваші питання, він не буде кричати або залякувати, а спокійно аргументувати свої рекомендації.
- В деяких випадках має сенс шукати спеціалізовані центри. Академічні медичні центри чи спеціалізовані клініки можуть надати більш кваліфіковану допомогу. Якщо таких немає у вашому місті, можливо варто звернутися до лікарів у іншому населеному пункті. Але підходьте до цього з розумом. Не потрібно бігати з одного центра до іншого проходячи знов і знов однакові обстеження.
- Продовжуйте рухатися. Фізичні вправи часто можуть допомогти справитися з неспецифічними симптомами. Регулярна фізична активність покращує настрій, а в деяких випадках – допомагає подолати ті чи інші стани.
- Використовуйте стратегію “спостерігай і чекай”. Як ми і писали вище, багато неприємних відчуттів можуть з часом минати самі, без лікування.
- Знаходьте можливість і виділіть час для простих задоволень, які надихають — прослуховування музики, яка вам подобається, читання або догляд за рослинами чи садом.
- Зверніть увагу на свій психоемоційний стан. Пройдіть тест на ставлення до свого здоровʼя на нашому сайті, а також інші тести які у нас є для розуміння свого стану.
- Адекватна і ефективна психотерапія може допомогти дізнатися, які стресори погіршують ваше фізичне самопочуття і знайти різні способи реагування на них.
Це загальні рекомендації, для людей, що мають невстановлений діагноз. Але кожен окремий випадок унікальний, тому якщо вам потрібна наша допомога та консультація, то звертайтеся.
Потрібна наша допомога?
Список джерел
1. Вітчен Х. та Якобі Ф. (2005). Масштаби та тягар психічних розладів у Європі — критичний огляд та оцінка 27 досліджень. Європейська нейропсихофармакологія, 15, 357-376. https://doi.org/10.1016/j.euroneuro.2005.04.012.
2. Гілер У., Гілер Т., Пітерс Е. та Ліндер Д. (2020). Шкіра та психосоматика – Психодерматологія сьогодні. Журнал Der Deutschen Dermatologischen Gesellschaft, 18, 1280-1298. https://doi.org/10.1111/ddg.14328.
3. Фава, Г., Коші, Ф., Соніно, Н. (2016). Сучасна психосоматична практика. Психотерапія та психосоматика, 86, 13 – 30. https://doi.org/10.1159/000448856.
4. Шарма М. та Ромеро Н. (2018). Майбутні перспективи методів м’яких обчислень у діагностиці психічних розладів. Схвалена EAI Trans. Всеосяжна технологія охорони здоров’я. , 4, е1. https://doi.org/10.4108/eai.30-7-2018.159798.
