Багато людей не зовсім правильно розуміють, що таке психотерапія і чого від неї варто очікувати. Багато людей не зовсім правильно розуміють, що таке психотерапія і чого від неї варто очікувати. А також розвінчуємо деякі міфи, пов’язані з цим поняттям, та відповімо на найчастіші запитання, які нам ставлять.
Стаття вийшла досить об’ємною, але, прочитавши її, ви отримаєте максимально повну інформацію про те, що таке психотерапевтична допомога. Для більш легкого орієнтування скористайтеся змістом:
Що таке психотерапія? Визначення терміна
Багатьох людей лякає слово «психотерапія» через неправильне розуміння. Давайте розберемося зі значенням даного слова та його перекладом. Слово психотерапія і двох давньогрецьких слів: психе (ψυχή) — «душа» і терапія (θεραπεία) — «лікування», «оздоровлення», «підтримка».
Дуже часто можна знайти визначення даного терміна як “лікування душі”. І це геть неправильне трактування. Адже якщо слідувати такій логіці, то виходить, що той, кому потрібне лікування душі, є психічно хворим. І звернутися до психотерапевта — це як визнати себе божевільним (або близьким до цього стану), чого власне і багато хто побоюється. Але в даному визначенні душа не є предметом лікування, а лікувальним фактором.
У цьому можна переконатися, якщо подивитися на інші слова, до складу яких входить слово «терапія». Наприклад, слово фітотерапія. Кожен, хто хоч раз пив трав’яний чай, стикався із цим видом лікування. Погодьтеся, було б дивно перекладати це слово як лікування рослин, чи не так? Адже ми не рослини лікуємо за допомогою фітотерапії, а використовуємо рослинну сировину як лікувальний фактор.
Якщо ми досліджуємо кожне слово із закінченням «терапія», то переконаємося, що у всіх їх початок слова вказує на те, за допомогою чого відбувається лікування.
Давайте подивимося на прикладі:
| Термін | Неправильне визначення | Правильне визначення |
|---|---|---|
| Фармакотерапія | “Лікування ліків” | Лікування за допомогою ліків |
| Фізіотерапия | “Лікування фізичних засобів” | Лікування за допомогою фізичних засобів |
| Гіпнотерапия | “Лікування гіпноза” | Лікування за допомогою гіпноза |
Тому коректним визначенням ми можемо вважати таке:
Психотерапія – за допомогою душі
Як бачите, цей термін нічого не говорить про хворобу, він вказує на те, за допомогою чого відбувається терапевтичний вплив.
Прийміть участь у нашому опитуванні:
Як відбувається психотерапія чи «лікування душею»?
Давайте прояснимо це словосполучення, щоб розвіяти ореол містики. Мова не йде про ауру, чакри та інші “езотеричні” поняття. З давніх-давен найбільш доступним способом зіткнутися з душею іншої людини була розмова.
Не дарма існують такі фрази як: «розмова по душах», «душевна розмова». Це означає, що психотерапія відбувається у процесі спілкування та взаємодії людини з іншою людиною.
Але тут важливо уточнити, що це не звичайне побутове спілкування, яке відбувається між друзями чи колегами по роботі. Адже часто в житті ми теж ділимося своїми проблемами та отримуємо у відповідь поради про те, що нам робити і як жити.
Навіщо звертатися до психотерапевта, якщо можна отримати безкоштовну пораду від друга чи колеги по роботі? Мені здається, що це гарне питання, на яке варто дати окрему відповідь.
Психотерапія чи розмова з другом чи родичем? В чому різниця?
Напевно, кожен, хто читає ці рядки, отримував різні поради від свого оточення. Але давайте будемо чесними, як часто ми скористалися цими безкоштовними порадами? Мій досвід та досвід багатьох людей, з якими я спілкувався, говорить про те, що це відбувається досить рідко.
Чому поради не працюють
Я думаю, є різні причини на це. Для себе я виділяю дві основні.
Перша причина – це низька цінність. Те, що дістається безкоштовно в нашій свідомості, має меншу вартість, ніж те, що дістається платно. З цим можна сперечатися, але реальність підтверджує цей факт. Ви можете дуже довго збиратися на безкоштовне тренування до тренажерного залу, але якщо ви за нього заплатили, як сильно підвищується ймовірність того, що ви на нього дійдете?
Друга причина полягає в тому, що ми не завжди розуміємо як застосувати отриману пораду на ділі. Ми працюємо з людьми, які страждають на сильну тривожність. Здогадайтеся, які поради вони чують частіше за все на свою адресу від своїх родичів, друзів та лікарів?
Все вірно – не хвилюйся, не нервуй, досить тривожитися і т. д.
Вони звучать логічно, але сенсу вони не мають. Бо виконати їх тривожна людина не може. Насправді жодна людина з більш-менш здоровою психікою не зможе застосувати ці поради на практиці, попередньо не померши. Тільки коли ми помремо, наші нерви перестануть проводити електричний струм і любі емоції в нас закінчаться назавжди.
Поради можуть бути шкідливими?
Деякі поради, які ми отримуємо від свого оточення, можуть бути не тільки марними, але й шкідливими. Спроба дотримуватися поради, яка дана без розуміння ситуації і того, як працює нервова система, може призводити до погіршення проблеми. Перефразовуючи відому приказку, можна сказати: те, що одному допомагає, іншого руйнує.
Гарний приклад — це спроба дотримуватися поради «не нервуй». Дуже багато людей із тривогою саме так і намагаються вчинити. Тепер їм будь-які емоції (навіть ті, які прийнято називати позитивними) стають джерелами небезпеками. Оскільки емоцій неможливо уникнути, життя перетворюється на родео на порохової бочці. Очікування, що зараз рветься, лише посилює градус напруги та тривоги. А спроба уникнути всіх хвилюючих подій робить життя прісним та веде до депресії.
Як результат, напруження і тривоги стає більше, а вони, у свою чергу, посилюють вегетативні прояви, які ще більше лякають. Замикає це коло депресія, тому що в житті не відбувається нічого цікавого та яскравого.
Проблема не вирішилася, а збільшилася.
Якість спілкування з близькими та роз’єднаність
Спробуйте самі собі відповісти на такі питання:
Я буду щиро радий, якщо у вас такого спілкування багато і у вас чудове оточення. Але до нас за допомогою звертається велика кількість людей, які розповідають про зовсім інші реалії. Про те, як друзі не розуміють їх і про те, що легше поговорити з кимось незнайомим, ніж із близькими родичами.
Не хочеться давати негативні прогнози, але мені здається, що процес роз’єднання між людьми тільки наростатиме. Ми стали більш мобільними та легше зриваємося з рідних місць та переїжджаємо до інших країн.
З маленьких міст ми прагнемо перебратися у велике, щоб розчинитися в його потоці. Часто ми навіть не знаємо як звуть наших сусідів які живуть на одному з нами поверху. Ми все частіше обмінюємось фотографіями в соц. мережах і все рідше спілкуємося живою. Незважаючи на те, що ми постійно перебуваємо в насиченому інформаційному потоці, сучасна людина почувається більш самотньою, ніж кілька десятків років тому.
Саме тому запит на психотерапію швидше за все зростатиме. Адже ми хочемо не лише вирішити свої проблеми, а й так само бути побаченими, почутими, розділити з кимось своє життя. А це з кожним днем стає дедалі більшим дефіцитом.
Важливе уточнення
Метою цієї статті не є:
Ми хочемо показати, що це різні види спілкування їх немає сенсу протиставляти. Кожний з них має свої цілі та завдання, структуру та контекст. Кожний з них може бути корисним для нас. Вони різні та не замінюють один одного.
Чи може спілкування з другом чи родичем допомагати нам подолати емоційні труднощі, шукати нові способи вирішення старих проблем?
Звичайно.
Важливе питання: як часто це відбувається у вашому житті?
Дізнайтеся про себе більше
Психотерапевтична допомога та її відмінність від побутового спілкування
Раніше ми визначилися, що звичайне спілкування та психотерапія має різні завдання та структуру. У цій частині ми уточнимо у чому саме полягають ці відмінності.
Наявність мети
У побутового спілкування може бути багато цілей, які людина може не завжди усвідомлювати. У психотерапевтичної модальності завжди є одна мета і щонайменше один учасник (психотерапевт) спілкування повинен утримувати її у своєму фокусі уваги.
Цю мету у різних напрямах психотерапії можуть описувати у різних термінах та формулюваннях. Але глобально її можна озвучити так: допомогти клієнту зменшити рівень страждання та підвищити якість життя.
І тут, залежно від того, що той чи інший напрямок вважає причиною страждання, розробляються методики, які допоможуть клієнту:
Для того, щоб реалізувати ці завдання, кожен напрямок психотерапії розробляє свою форму ведення діалогу, яка допоможе клієнту її досягти.
Фокус уваги
Під час звичного спілкування ми утримуємо увагу на своїх переживаннях і бажаємо донести їх до свого співрозмовника. При цьому відбувається своєрідне змагання за увагу співрозмовника. Ми хочемо отримати свою увагу, а у відповідь готові надати свою. Якщо спілкування починає відбуватися в односторонньому порядку і ми в ньому все частіше відіграємо роль “жилетки”, ми починаємо цуратися такого спілкування.
У психотерапії фокус уваги перебуває в житті клієнта. При цьому в різних підходах психотерапії можуть досліджувати різні аспекти життя: емоції, думки, життєві ситуації, дії, плани та цілі, сни, фантазії тощо. буд. При цьому терапевт також може у спілкуванні ділитися своїми думками, емоціями, досвідом. Але основний фокус уваги залишається життя клієнта.
Навряд чи можна назвати психотерапією той процес, де фокус зміщується та зосереджується на терапевті та його житті. Такий формат спілкування не дозволить досягти тієї мети, що описана вище.
Відповідальність
Важливо підкреслити, що метою психотерапії є не позбавити клієнта страждання. Завдання її в тому, щоб клієнт самостійно відкрив способи зменшення страждання у своєму житті та знайшов можливості та ресурси для підвищення якості свого життя. Тому більшість напрямів психотерапії у процесі спілкування стимулює клієнта приймати більше відповідальності за свої рішення, емоційний стан та життя в цілому.
Поради та відповідальність
І тут варто знову повернутись до теми порад. Чимало людей представляють діяльність психотерапевта як роздачу порад у тому, як поліпшити своє життя. Насправді більшість терапевтів намагаються уникати давати поради своїм клієнтам.
Чому поради заважають розвитку відповідальності?
Якщо ви отримуєте пораду від будь-кого, це не вимагає від вас ніякого вкладення енергії. Ви не намагалися знайти відповідь, не докладали зусиль, не змушували свій мозок працювати. Просто отримали пораду – роби так. Якщо ви слідували йому, і він навіть приніс гарний результат, то що буде далі? Яка довгострокова перспектива?
Чи покращилася при цьому ваша навичка знаходження виходу із складних ситуацій?
Ні.
Що потрібно робити, якщо виникне нова проблема?
Йти до радника за новою порадою.
Чи стали ви впевненішими у вирішенні проблем?
Ні, це ж ви не вирішували, а хтось зробив за вас.
У результаті, виникає психологічна залежність від того, хто дає пораду. Тобто ситуація не вирішується, а стає ще гіршою.
А якщо порада була не доречною і проблема не вирішилася, то хто відповідає за це? Той хто дав погану пораду. А той хто слідував їй виявляється як би ні до чого. Це потурає розвитку безвідповідальності та створює сприйняття відсутності сил та можливості впливати на своє життя.
Недарма існує мудре прислів’я: замість того, щоб давати людині рибу, краще навчити її ловити.
Хочеться сподіватися, що ця стаття допоможе читачам не лише дізнатися, що таке психотерапія, а й переглянути своє уявлення щодо порад. Не варто поспішати давати своїм близьким непрохані поради. Та й проханих, наскільки можна, варто уникати. Щодо цього є ще одне гарне прислів’я про добрі наміри, якими вистелена дорога в пекло.
Межі спілкування
У будь-якому спілкуванні є межі, які, свідомо чи не дуже, ми намагаємося не порушувати. І ці межі, у побутовому спілкуванні та психотерапії, лежать у різних площинах.
Зазвичай у житті ми ховаємо свої переживання, особливо ті, які мають негативний характер. Намагаємося не говорити про свої проблеми. Приховуємо якості, які, як нам здається, не прийме наше оточення. Уникаємо конфліктів із нашими близькими, бо боїмося втратити стосунки. У психотерапії ми можемо отримати у цьому більше свободи. Ми можемо дати час і можливість вирішувати своі складнощі. Виявляти різні почуття та різні якості, які приховувалися. Можемо досліджувати як прояв цих почуттів впливає контакт із психотерапевтом. А потім дозволити їм виявлятися і в житті, щоб розкрити свій внутрішній потенціал.
З іншого боку, в деяких аспектах побутове спілкування має більше свободи. Ми можемо вирушити з колегами на спільний корпоратив. Зателефонувати другу пізно ввечері і запросити його до клубу або на чашку чогось міцного? Нема, проблем. Часто друзі їдуть відпочивати разом. А іноді дружні стосунки можуть перейти у любовні.
Але це неприпустимо у форматі психотерапевтичних відносин. І для цього психотерапевт спочатку вибудовує межі спілкування із клієнтом.
По-перше, існує плата за терапію. Це вже переводить психотерапію з розряду звичного спілкування в іншу площину. По-друге, обговорюється як часто відбувається зустрічі та їх тривалість. По-третє, психотерапевт не зустрічається з клієнтом для дружніх зустрічей, не веде спільний бізнес і не входить у любовні стосунки тощо.
Щоб запобігти порушенням кордонів у відносинах «психотерапевт-клієнт» психотерапевтичні організації створюють етичні кодекси і стежать за їх виконанням [6]. Ці правила існують не просто так. Порушення цих правил призводить до порушення меж спілкування, зміщують фокус уваги і ведуть до того, що рівень страждання клієнта збільшується. Замість вирішення проблеми клієнт отримує її збільшення.
Створення та підтримання меж спілкування є завданням та відповідальністю психотерапевта.
Конфіденційність
Терапевтичні відносини ґрунтуються на конфіденційності. Існує лише кілька винятків, коли психотерапевт повинен розкрити інформацію, що ви йому повідомили. Наприклад, якщо ви загрожуєте завдати шкоди собі або будь-кому ще. У всіх інших випадках все, що ви повідомляєте фахівця, є таємницею і не повинно розголошватися комусь ще.
Насправді люди часто говорять своїм психотерапевтам те, що раніше нікому не розповідали. Але рівень цієї відкритості регулює сам клієнт. Фахівець не має права вимагати вас розповісти те, чого ви не хочете.
Це теж відрізняється від побутового спілкування, де ми можемо розповісти щось колезі по роботі, а потім дізнатися, що про це знають усі навколо. Те, що відбувається в кабінеті психотерапевта, повинно залишатися в ньому. За винятком поодиноких випадків, які фахівець має з вами заздалегідь обговорити.
Підготовка психотерапевта
Навичками побутового спілкування, більшою чи меншою мірою, ми навчаємось самі по собі, просто спілкуючись з іншими людьми. Думаю, ви вже здогадалися, що їх мало для ефективної роботи з іншими людьми. Для того, щоб бути корисним і не завдати своїми діями шкоди, потрібний досить великий багаж знань та практичних навичок. І тому кожен напрямок психотерапії розробив свої вимоги для підготовки фахівців.
По-перше, це теоретична та практична підготовка, яка може займати, залежно від методу, від 1-2 до 6-8 років.
По-друге, залежно від напряму психотерапії, фахівці можуть проходити особисту чи групову терапію, супервізію, інтервізію. [7, 8].
По-третє, під час навчання фахівець може брати участь у науковому дослідженні та писати наукову роботу, друкувати статті у спеціалізованих виданнях, брати участь у конференціях. Крім цього, він може документувати свою практику і надавати більш досвідченим колегам опис випадків зі своєї практики.
Як бачите, щоб стати психотерапевтом недостатньо природних задатків та бажання. Також не недостатньо прочитати кілька популярних книг з психології і подивитися кілька відео в Youtube. На жаль, ми зустрічали людей, які вважали, що цього цілком вистачає. Діяльність їх полягає у роздачі порад, які часто призводять до погіршення ситуації у тих, кому вони їх дають.
Психотерапія. Розширення розуміння
Давайте на основі інформації, що представлена вище, доповнимо визначення терміна «психотерапія».
Психотерапія – це процес взаємодії психотерапевта та людини, яка відчуває емоційне страждання, де фахівець, за допомогою спеціально структурованого спілкування, допомагає звернути фокус уваги клієнта на різні аспекти його життя, і його метою є підвищення усвідомленості та відповідальності клієнта, виявлення та застосування дій, що ведуть до зниження рівня страждання та підвищення якості життя.
Це наша версія цього терміну. Швидше за все, у майбутньому вона може змінитися. Так як вона склалася на основі наших знань та практичного досвіду. А ці фактори з часом змінюються. Існує багато інших версій, які відображають бачення фахівців, які їх створили[1, 9, 10].
Історія розвитку психотерапії
Чи помічали ви, що іноді спілкуючись з якоюсь людиною ви почувалися краще, підвищувався настрій, з’являлося бажання діяти. Думаю, що спостережливі люди вже в далекому минулому помічали це, а найцікавіші спробували зрозуміти механізми, які підвищують ефективність впливу однієї людини через спілкування на стан іншої людини. Більшість ціх знаннь існували у межах медицини чи релігійно-філософських навчань. І лише наприкінці 19 століття виник окремий напрямок, який ставив за мету допомогти людині справлятися з труднощами за допомогою спеціально структурованого спілкування.
Коротка історія терміна психотерапія
Слово «психотерапія» вперше виникло наприкінці 19 століття. Його автором став англійський лікар-психіатр Деніел Хак Тьюк (англ. Tuke, Daniel Hack). В 1872 він опублікував книгу «Ілюстрація впливу розуму на тіло» (англ. Illustrations of the Influence of the Mind upon the Body). Один із розділів його книги назвалася «Психотерапія» (англ. Psychotherapeutics). Цим словом він називав терапевтичну дію, яку дух пацієнта міг мати щодо тіла пацієнта завдяки впливу лікаря. Тьюк описав механізм, за допомогою якого «уяву» можна було використовувати як посередник між розумом і тілом. А відносини між лікарем та пацієнтом, підкреслюються як ключова частина процесу[1, 2].
Фройд та його вчення
Проте, мабуть, найважливішою особистістю у розвитку та популяризації психотерапії став Зігмунд Фройд. Його вчення про несвідоме і психоаналіз як метод роботи з ним свого часу справили ефект революції. Він вплинув на психологію, медицину, соціологію, філософію, антропологію, літературу і мистецтво 20-го століття. Незважаючи на критику і на те, що сучасні дослідження ставлять багато ідей його теорії під сумнів, для багатьох психотерапія досі асоціюється з психоаналізом.
У прізвищі Фрейд немає помилки. У російськомовному просторі закріпилася неправильна транскрипція, яка звучить як Фрейд. Правильна транскрипція — Фройд [3]; так як в немецькій мові Sigmund Freud произносится як: [ˈziːkmʊnt ˈfʁɔʏt].
Вчення Фрейда породило багато послідовників та прихильників, які продовжили розвивати його ідеї. Це призвело до розвитку психодинамічного підходу чи глибинної психології.
Частина послідовників, як це завжди буває, розійшлися у думках із Фройдом і почали критикувати психоаналіз. Так з’являлися нові напрями психотерапії, які часто мали у своїй основі ті чи інші ідеї запозичені з аналітичної терапії.
З розвитком психотерапії, почали з’являтися інші напрями, які мали все менше зв’язку з психоаналізом, а ґрунтувалися на інших уявленнях про влаштування психіки.
Сучасні напрями психотерапії прагнуть створити свою основу виходячи з наукових досліджень про роботу мозку. В його основі лежить емпіричні дані, а не апріорне знання [4, 5], як це було на початку. Іншими словами, вони спираються на дослідження та спостереження, а не на висновок. Їхня теоретична основа, найчастіше, не має нічого спільного з концепціями Фрейда та інших психоаналітиків.
Міфи про психотерапію
У цій частині статті ми хотіли б згадати найпоширеніші міфи про психотерапію, з якими ми стикалися у своїй практиці.
Міф №1 Психотерапія повинна проводитись безкоштовно
Періодично нам запитують, яке звучить так: «А ваша допомога безкоштовна?» І нам завжди було цікаво, чому у багатьох людей психологічна допомога асоціюється з чимось, за що платити не треба. Чому, коли люди йдуть до перукаря чи косметолога, то питання про безкоштовність найчастіше не виникає? Якщо ми звертаємося до адвоката чи нотаріуса, то часто гадаємо, що це буде платна послуга. Чому в галузі душевної допомоги це має бути інакше?
Нам здається, що це пов’язано з тим, що ми обговорювали вище. Багато людей не розуміючи суті психотерапевтичної допомоги і не мають досвіду її отримання, припускають, що це ні чим не відрізняється від того, що відбувається при побутовому спілкуванні. Оскільки це спілкування носить безплатний характер, то ідея платити нього здається безглуздою. Раніше ми визначили, чим ці види спілкування відрізняються і тому зупинятися на цьому не будемо.
Важливо, відсутність плати за психотерапію порушує її межі. Адже у сприйнятті людини, яка звертається за допомогою, це переводить її з рамок професійної роботи в режим побутового спілкування. І ставлення до психологічної допомоги мимоволі виникає відповідне. Ситуація схожа на ту, яка складається з безкоштовними порадами. Немає відчуття цінності і тому немає мотивації вкладатись у цей процес. Що значно знижує ефективність або заважає досягненню результату. І це перевірено і на нашому досвіді, і досвіді колег.
Можливо, ви скажете, що є безкоштовні телефони довіри або консультації психолога в рамках соціальних служб. Все правильно, але вони не є безкоштовними. Вірніше, кінцевий користувач за них не платить, але організації, які їх надають фінансуються ззовні. Це може бути державні гроші, які зібрані рахунок податків. Або благодійні пожертвування, які вносять різні люди, щоби підтримати соціальні проекти.
Міф №2. Психотерапевт – це «супермен», який бачить усіх наскрізь
Також періодично доводиться стикатися з подібним міфом. Відповідно до нього психолог чи психотерапевт це той, хто:
Насправді психотерапевт – це звичайна людина, яка має свої складності та проблеми. Так, він здобув спеціальну освіту, де навчався допомагати іншим людям знаходити вихід із життєвих глухих кутів. Іноді ці знання допомагають не потрапляти у подібні глухий кут. Але іноді він все-таки в них потрапляє. І тоді звертається по допомогу до своїх колег.
Психотерапевт – це не той, хто майстерно володіє маскуванням своїх почуттів. Навпаки, у процесі підготовки спеціаліст вчиться впізнавати свої почуття і зустрічатися із нею, давати можливість бути, а чи не придушувати. І цьому навчає своїх клієнтів. Тому в житті фахівці іноді досить яскраво виявляють емоції, зокрема негативні. І це часто призводить до сильного збентеження тих, хто цього не знає і покладається на міфічні уявлення.
Психотерапевту не потрібно мати якесь «містичне бачення», щоб допомагати своїм клієнтам. Достатньо бути цікавим і виявляти цю цікавість до життя інших людей і свого власного.
Нам подобається метафора, де хорошого психотерапевта порівнюють із інопланетянином, який прилетів на Землю і намагається зрозуміти, що тут відбувається і як усе влаштовано. І для цієї мети немає необхідності мати “особливі” здібності. Все, що потрібно, — виявляти цікавість і ставити запитання. У тому числі про ті речі, які здаються очевидними і не підлягають сумніву. Таким чином, замість ілюзій людина може вперше виявити реальність.
Міф №3. Щоб отримати результат від терапії, не треба щось робити, психотерапевт все зробить сам
Цей міф у більш менш усвідомленому вигляді мають більшість з тих, хто звертається за допомогою. Але тут ми знову упираємося у питання з відповідальністю. На жаль, наш досвід показує один незаперечний факт — якщо людина не бере відповідальність за результат, то допомогти їй, за всього бажання, неможливо.
Якщо людина не бере участі в процесі, не змінює свої уявлення та дії, не виконує завдання, а лише пасивно чекає, коли стане краще, то це глухий кут.
Це підтверджують багато людей, які десятки років очікують, що знайдеться чудо-таблетка або супер-лікар, який прийде та зцілить їх від агорафобії та тривожності. З таким настроєм немає сенсу йти в терапію (або заздалегідь налаштовуватись на дуже довгий процес), а краще звернеться за медикаментозним лікуванням.
Це далеко не всі міфи, які існують щодо психотерапії, але найчастіші у нашій практиці.
Кому потрібна психотерапія?
Іноді читаючи статті на психологічних сайтах чи дискусії на форумах, де спілкуються фахівці, складається враження, що психотерапія потрібна мало не всім. Що кожна людина страждає на приховану форму неврозу і всім потрібно терміново записатися на прийом до психотерапевта.
Ми не погоджуємося з подібними уявленнями. Виходячи з нашого визначення, що таке психотерапія, можна визначити, що вона потрібна тим людям, які мають емоційні проблеми, які викликають значне страждання та знижують якість життя у тривалій перспективі.
Ознаки того, що ви могли б отримати користь з терапії:
Ефективність психотерапії
Напевно, найважливіше питання, наскільки психотерапія може допомогти вирішити різні емоційні труднощі?
Ми вже зрозуміли, що це не просто розмови і що в психотерапії використовується крім структурованого ведення діалогу використовується широкий арсенал засобів. Це і вправи та ігри, ведення щоденників, домашні завдання, тілесні практики та багато іншого. Але чи є дослідження, які показують, наскільки це ефективно?
Таких досліджень багато, і вони продовжують проводитися у всьому світі. Якщо раніше частіше порівнювалася ефективність різних підходів, то тепер розробляється та досліджуються різні методи для вирішення конкретних проблем (такі як депресія чи тривожний розлад).
Дані сучасних досліджень
На сьогодні встановлено таке:
- Результати психотерапії мають тенденцію тривати довше і з меншою ймовірністю вимагатимуть додаткових курсів лікування, ніж фармакологічні методи лікування. Наприклад, при лікуванні депресії та тривожних розладів клієнти психотерапії набувають різних навичок, які використовуються після припинення лікування. Це призводить до того, що стан продовжує покращуватися навіть після припинення терапії.
- Для більшості емоційних розладів дані суворих клінічних досліджень показали, що різні види психотерапії ефективні для дітей, дорослих та людей похилого віку. Експерти розглядають великі позитивні ефекти для психотерапії, порівняно з відсутністю лікування, підтверджуючи ефективність психотерапії в різних умовах.
- Найбільш достовірні напрями психотерапії приблизно еквівалентні ефективності. Набагато важливішим для результату психотерапії є не належність фахівця до тієї чи іншої школи, а ступінь співпраці, яка встановлюється між клієнтом та психотерапевтом.
- Більшість клієнтів, які мають такі стани, як депресія і тривожні розлади, досягають або повертаються до рівня функціонування після відносно короткого курсу лікування.
- Ефекти, що виробляються психотерапією, включаючи ефекти для різних вікових груп (тобто дітей, дорослих і людей похилого віку) і для багатьох психічних розладів, перевищують або можна порівняти з величиною ефектів, вироблених багатьма фармакологічними методами лікування. При цьому деякі з медичних способів лікування мають багато несприятливих побічних ефектів та є відносно дорогими порівняно з вартістю психотерапії.
- Зростає кількість доказів те, що психотерапія є економічно ефективної. Вона знижує інвалідність, захворюваність та смертність, покращує роботу, зменшує використання психіатричних госпіталізацій. А іноді також призводить до скорочення непотрібного використання медичних та хірургічних послуг.
- Существуют убедительные научные данные, подтверждающие связь между психическим и физическим здоровьем. Дедалі більше моделей і програм підтримують ефективність інтеграції психотерапевтичного лікування до системи первинної медико-санітарної допомоги[11].
Медична психотерапія на території пострадянського простору
У цьому розділі ми хочемо поділитись кількома спостереженнями, які склалися за час нашої практики.
Медикаментозне лікування та психотерапія
Оскільки ми працюємо онлайн, то до нас звертаються люди з різних країн пострадянського простору. Основное наше направление — это психотерапия тревожных неврозов и других эмоциональных расстройств. Перед тим як почати працювати з будь-ким, ми проводимо попередню зустріч, де збираємо необхідну для початку роботи інформацію. Одне з питань, яке ми ставимо, — чи проходили ви раніше психотерапію? І десь 40-50% людей відповідають ствердно. Але коли ми намагаємося з’ясувати, у якому напрямі психотерапії вони працювали, то виявляється, що вся психотерапія полягала в тому, що їм виписали антидепресанти чи інші ліки.
Сподіваюся, дорогі читачі, що після прочитання цієї статті, ви розумієте, що прийом препаратів не дорівнює роботі з психотерапевтом. Хоча іноді можна зустріти таке словосполучення як «медикаментозна психотерапія». Виходячи з семантики терміна «психотерапія», яку ми обговорили на початку, цей термін некоректний. Ліки не мають «душі», за допомогою якого виявляється вплив.
Коректнішим у цьому випадку буде використовувати словосполучення «медикаментозне лікування тривоги» або «психофармакологічне лікування».
Також існує поєднане (комбіноване) лікування. Це коли одночасно використовується психотерапія та медикаментозне лікування.
Тому якщо на прийомі уточнили ваші скарги та виписали рецепт, і жодної психотерапевтичної бесіди не проводили, то й психотерапії у вас не було. І це незважаючи на те, що на дверях могла висіти табличка з написом «лікар-психотерапевт».
Спілкування з лікарем-психотерапевтом
Є ще одне спостереження, яким хочеться поділитись. Як виявилося, судячи з коментарів людей, 80-90% медичних психотерапевтів не тільки не проводили жодної психотерапії, але навіть не потрудилися розповісти, що саме відбувається з людиною, яка звернулася на прийом.
Деякі лікарі навіть рекомендували своїм пацієнтам прочитати про свій стан в інтернеті. І це одна з найгірших порад, які можна дати людині у тривожному стані. У більшості випадків читання інтернету призводить лише до посилення тривоги.
Також нам доводилося чути про лікарів, які намагалися налякати своїх тривожних пацієнтів, що мовляв, будеш так турбуватися, то зовсім «дах з’їде». Думаю, що навіть людині, далекі від медицини чи психології, зрозуміло, що залякувати людину в тривозі — не найкраща ідея. Це призводить до того, що у людини з’являється стійка нав’язлива ідея божевілля. І тривога лише посилюється.
Нам давно хочеться зрозуміти, чим такий “лікар-психотерапевт” відрізняється від лікаря-психіатра? Адже щоб виправдати свою спеціалізацію, він повинен проводити хоча б елементарну роз’яснювальну психотерапію.
Також нам дуже хотілося б, щоб ті лікарі, які обрали спеціалізацію психотерапевта, хоча б трохи відповідали даному терміну. Якщо вони не володіють навичками проведення психотерапії, то чи варто їм навчитися? А якщо такого бажання немає, то можна хоч трохи розмовляти зі своїми пацієнтами і пояснювати, що з ними відбувається. Або відправити до того фахівця, який може пояснити.
Список джерел
- “Психотерапія” стаття з Вікіпедії
- Психотерапія в історичній перспективі. Сара Маркс
- “Зигмунд Фройд” стаття з Вікіпедії
- “Емпіричні дані” стаття з Вікіпедії
- “Апріорі” стаття з Вікіпедії
- Етичні принципи психологів та кодекс поведінки Американської асоціації психологів
- Що таке супервізія
- Що таке інтервізія
- Психотерапія за версією Американської Психологічної Асоціації
- Психотерапія за визначенням Американської Психіатричної Асоціації
- Визнання ефективності психотерапії
