Дізнайся більше про основні напрямки психотерапії

Основні напрями та школи психотерапії

У попередній статті про психотерапію ми розбирали що це таке і як вона працює. У цій статті ми проговоримо про основні напрямки та види психотерапії. А також ви зможете подивитися унікальні відео, де такі метри психотерапії, як Фріц Перлз, Альберт Елліс і Карл Роджерс, демонструють свій підхід у роботі з одним і тим самим клієнтом.

Для зручності читання ми зробили зміст.

Напрями психотерапії

На даний момент існує сотні різних психотерапевтичних шкіл. Багато з них дуже схожі між собою і відрізняються назвою, незначними нюансами і термінологією. У цій статті ми розглянемо тільки деякі з них. Під час опису ми фокусуватимемося на трьох аспектах:

Мета терапії
Що, на думку цього напряму, є причиною страждання
Специфіка діалогу та проведення терапії

Класичний психоаналіз

Засновник: Зигмунд Фройд, Австрія.

Мета психоаналізу: тут фахівці розходяться в думці. Дехто вважає, що психоаналіз не повинен мати мети[1]. Інші, що його мета – допомогти звільненню пацієнта від прихованих, несвідомих механізмів, що створюють конфлікти в психіці[2].

Причина страждання , на думку психоаналітиків, – внутрішній конфлікт у несвідомому між витісненими бажаннями (найчастіше сексуального характеру) і соціальними заборонами, які існують у суспільстві. Конфлікт, що існує тривалий час, веде до розвитку неврозу[2][3].

Як відбувається психоаналіз: Під час цього виду психотерапії пацієнт лежить на кушетці і називає всі асоціації, які з’являються в голові. Навіть ті, які здаються несуттєвими, безглуздими, непристойними. Аналітик (сидить за кушеткою, пацієнт не бачить його). Інтерпретуючи приховане значення слів, вчинків, снів і фантазій, він намагається розплутати клубок вільних асоціацій у пошуках головної проблеми.

Психоаналітик має піддати аналізу низку психічних феноменів, у яких несвідоме знаходить своє вираження. Такими феноменами є вільні асоціації, символічні прояви несвідомого, перенесення та опір. Це довгий і строго регламентований вид психотерапії. Психоаналіз проходить 3-5 разів на тиждень протягом 3-6 років[4].

Варто згадати, що сучасні види психоаналізу відрізняються від класичного. У них не використовується кушетка і психоаналітик перебуває перед клієнтом[3].

Гештальт-терапія

Засновник: Фріц Перлз, Німеччина.

Мета гештальт-терапії: відновлення нормального контакту людини з собою, оточуючими і життям. Допомогти клієнту повністю прийняти своє нинішнє “Я” і відновити здатність справлятися із ситуацією[5].

Причина страждання, за уявленням гештальт-терапії, в порушенні циклу контакту людини з навколишнім світом, що веде до хронічної незадоволеності та придушення емоцій і почуттів. Це порушення зумовлене дитячими травмами та установками (інтроектами), які отримані від батьків.

Як відбувається гештальт-терапія: У процесі терапії фахівець допомагає клієнту усвідомити свої потреби. Він допомагає клієнту дослідити, яким чином він перериває контакт і не задовольняє свої бажання. А також стимулює до їхнього задоволення. Робота відбувається переважно через роботу з актуальними почуттями й тілесними проявами. Нерідко відбувається робота зі спогадами і снами.

На відміну від психоаналізу, гештальт-терапія у своїй теорії не зводить сьогоднішні труднощі до проблем у минулому. Попри це, на практиці, найчастіше, “корінь проблеми” перебуває в минулому. Гештальт-терапевт під час зустрічі може пропонувати клієнту висловити почуття на адресу тих, хто викликав їх колись і кому неможливо було їх відкрито висловити. Це відбувається під час сесії в ігровій, експресивній формі. Пріоритетом є робота з почуттями. Тривалість терапії – від півроку до 2-3 років щотижневих зустрічей[4].

У відео, яке знаходиться нижче, ви можете побачити приклад роботи з клієнтом засновника гештальт-терапії Фріца Перлза.

Це відео є унікальною серією сеансів, які провели з однією і тією ж клієнткою відомі психотерапевти.

Когнітивна терапія

Засновник: Аарон Бек (США)

Мета когнітивної терапії: зміна нелогічних або нераціональних думок і переконань людини, а також дисфункціональних стереотипів її мислення і сприйняття[6].

Причина емоційних розладів – розумовий потік, який ґрунтується не на реальності, а на суб’єктивній оцінці.

Кожна людина в певному сенсі вчений-аматор, вона спостерігає світ і робить узагальнення. “Хороший вчений” здійснює точні спостереження, висуває коректні “гіпотези” і робить адекватні узагальнення. “Поганий учений” робить невірні спостереження, висуває невизначені “гіпотези” і робить неточні узагальнення. Гіпотези, які не піддаються критиці і сприймаються як правда. У результаті виникають хибні уявлення про світ і самого себе.

У когнітивній психотерапії вони називаються – неадаптивні когніції або автоматичні думки. Сама людина може вважати їх обґрунтованими, розумними. При цьому іншими вони можуть сприйматися як помилкові. Автоматичні думки містять більше спотворення реальності, ніж звичайне мислення. У житті людини вони виконують регулювальну функцію. Але оскільки вони містять значні спотворення реальності, то не можуть забезпечити регуляцію поведінки. Це призводить до порушення адаптації[7].

Як відбувається когнітивна психотерапія? Під час когнітивної психотерапії пацієнт вчиться розв’язувати проблеми і знаходити виходи із ситуацій, які раніше здавалися йому нездоланними. При цьому вона переосмислює і коригує своє мислення. Когнітивний терапевт допомагає пацієнтові вчитися мислити і діяти реалістичніше й адаптивніше, у такий спосіб усуваючи симптоми, що його турбують.

Пріоритетом є робота з думками. У бесіді використовується сократичний діалог і різні методи оскарження думок. Клієнт часто веде щоденник і вчиться змінювати своє мислення[6]. Тривалість терапії від 10-15 зустрічей до 1-1,5 років.

Близькою до когнітивної психотерапії є раціонально-емоційна терапія Альберта Елліса. У деяких джерелах терапію Бека і терапію Елліса розглядають як два підвиди когнітивної психотерапії.

У наступному відео ви можете побачити сеанс, який проводить Елліс.

Щоб зрозуміти, що відбувається у відео, потрібно ввімкнути субтитри.

Для цього натисніть на прямокутник у нижньому рядку.

Якщо натиснути на шестірню можна змінити мову (див. на картинці)

Основні напрями та школи психотерапії - 1

Поведінкова (біхевіоральна) терапія

Засновники: Іван Петрович Павлов, Росія, Володимир Михайлович Бехтрев, Росія, Джон Вотсон, США.

Мета поведінкової терапії: не розуміння причин проблем, що виникли у пацієнта, а зміна його поведінки[8].

У центрі уваги поведінкової терапії опиняється не стільки хвороба, скільки симптом, який розуміється як порушення поведінки. Невротичний симптом оцінюють як неадаптивну або патологічну поведінку, яка виникла внаслідок неправильного навчання. Адаптація, з точки зору біхевіоризму, є основною метою поведінки.

Як проходить поведінкова терапія? Психотерапевт розглядає всі проблеми як педагогічні за своєю природою і тому вирішує їх шляхом навчання нових поведінкових реакцій. Пацієнт повинен навчитися новим альтернативним формам поведінки і тренувати їх. Роль і позиція психотерапевта мають відповідати ролі та позиції вчителя або технічного інструктора. Стосунки між пацієнтом і психотерапевтом мають навчальний характер і можуть бути визначені як стосунки типу “вчитель – учень”.

Психотерапія являє собою відкритий процес, безпосередньо контрольований лікарем. Психотерапевт спільно з пацієнтом складають програму лікування з чітким визначенням мети. У ній визначається симптом, який має бути змінений. Роз’яснюється завдання, механізми та етапи лікувального процесу. Визначається, що робитиме психотерапевт, а що – пацієнт. Після кожного психотерапевтичного сеансу пацієнт отримує певні завдання, а психотерапевт контролює їх виконання[7].

Пріоритетом є робота з поведінкою. Основні методи: імітаційне навчання, рольовий тренінг, біологічний зворотний зв’язок, систематична десенсебілізація тощо.[8] Тривалість терапії від кількох зустрічей до кількох місяців.

Клієнт-центрована психотерапія

Засновник: Карл Роджерс, США.

Мета терапії: допомога людині в приведенні її Я-концепції у відповідність до пережитого досвіду і досягнення самоприйняття. Прийнявши себе, людина зможе реалізувати свій природний потенціал.

Причиною страждання розглядається неможливість або блокування потреби в саморозвитку (самоактуалізації). Своєю чергою, це блокування виникає через розбіжність життєвого досвіду клієнта і його уявлення про самого себе (Я-концепція).

Розбіжність, невідповідність між Я-концепцією і переживанням становить загрозу для сприйняття людини. Як реакція на цю загрозу, з’являється тривога. Як протидію неприємним переживанням людина використовує захист. Виділяють два основні захисні механізми – спотворення сприйняття і заперечення.

Спотворення сприйняття – це процес зміни загрозливих переживань у таку форму, яка узгоджується з Я-концепцією. Заперечення являє собою процес повного виключення зі свідомості загрозливих переживань і неприємних аспектів дійсності.

Якщо ступінь розбіжності між уявленням про себе і життєвим досвідом занадто великий, тоді рівень внутрішнього дискомфорту і тривоги занадто високий. Людина не може з ним впоратися. У такому разі розвивається або підвищена психологічна вразливість, або різні психічні розлади, наприклад, невротичні порушення[7].

Як проходить клієнт-центрована терапія? Терапія проходить у формі діалогу, який встановлюється між клієнтом і терапевтом. Найважливіше в ньому – емоційна атмосфера довіри, поваги та безоціночного розуміння. Вона дає змогу клієнту відчувати, що його сприймають таким, яким він є; він може говорити про все, не побоюючись осуду.

В основі цього напряму лежить переконання в тому, що людина, звертаючись по допомогу, здатна сама визначити причини і знайти спосіб розв’язання своїх проблем. Завдання терапевта допомогти йому в цьому[4]. За допомогою відкритих і закритих запитань, перефразування, відображення почуттів, фахівець допомагає клієнту підвищити рівень усвідомленості поведінки. Це призводить до зміни ставлення до самого себе та оточуючих. Дозволяє звільнити прихований творчий потенціал і здатність до саморозвитку[7].

Відеозапис роботи Карла Роджерса з Глорією.

Короткий підсумок

Ми розглянули далеко не всі напрямки психотерапії. Якщо вам цікаво дізнатися про інші школи, а також про ті, які використовуємо ми у своїй роботі, то напишіть про це в коментарях. Тоді ми знатимемо, що ця тема цікава і варто її розкрити в нових статтях.

На прикладі розглянутих нами напрямів можна побачити, що кожен із них спирається на свої уявлення про те, як виникають проблеми. Деякі з них схожі, деякі відмінні. Кожна зі шкіл розробляє свою структуру бесіди і роботи, яка має привести до поліпшення стану людини. У відео ви можете побачити як фахівці по-різному працюють з одним і тим самим клієнтом.

Варто згадати, що з 1980-х років також зросло використання таких термінів, як “інтеграція” та “еклектизм” у психотерапії. Це вказує на прагнення перевершити догматичну прихильність психотерапевтичним традиціям і спиратися на широку теоретичну базу відповідно до потреб клієнта.

Рух у бік інтеграції можна побачити в поєднанні когнітивного та поведінкового підходів з утворенням когнітивно-поведінкової терапії (КПТ). А також у злитті КПТ з безліччю інших шкіл, під час так званої “третьої хвилі”. Ці гібриди охоплювали різні практики, як-от медитація усвідомленості, психодинамічно натхненний підхід схема-терапії, аж до десенсибілізації та переробки рухом очей (ДПДГ)[2].

Список джерел:

  1. Цілі психоаналітичного лікування
  2. “Психоаналіз” Стаття з Вікіпедії
  3. Як працює психоаналітичне лікування
  4. Головні види психотерапії
  5. Цілі гештальт-терапії
  6. “Когнітивна психотерапія” стаття у Вікіпедії
  7. Карвасаркий Б. Д. Клінічна психологія
  8. “Поведінкова терапія” стаття з Вікіпедії
Хочу поділитися з друзями
Олексій Репецький

Олексій Репецький

Лікар, психолог, психотерапевт. Спеціалізується на подоланні панічних атак і тривожного розладу.

Статті: 40

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *