Чому панічні атаки і тривога не минають?

У статті “7 кіл пекла для тих, хто страждає на панічні атаки” ми змалювали основні способи, якими люди, які страждають на тривожний розлад, намагаються впоратися зі своїм станом. У цій статті ми розповімо, чому, незважаючи на безліч зроблених спроб “вилікуватися”, це не увінчалося успіхом.

Прочитавши статтю до кінця, ви дізнаєтеся:

• Чому множинні медичні обстеження погіршують ситуацію
• Чому прийом лікарських препаратів не дає ефекту
• Чому звернення до магів, ворожок, ясновидців тільки “додає масла у вогонь”
• Чому тривала психотерапія не привела до змін
• Чому нав’язливе вивчення інтернету, сидіння на формах всд-шників робить тільки гірше
• А також ми розповімо, як формується тривожний (панічний) розлад і на що потрібно впливати, щоб нарешті попрощатися з цією проблемою назавжди.

Причини розвитку паніки

Найчастіше панічні атаки виникають на тлі хронічного стресу. Під стресом мається на увазі не тільки вплив психогенних чинників, коли ми нервуємо і переживаємо, а й фізичних чинників: перевтома, недосипання, недоїдання або неякісне харчування, інтоксикація психоактивними речовинами або препаратами тощо.

Найчастіше ці чинники можуть поєднуватися і призводити до розвитку вираженого дистресу. Регулярне знущання над організмом призводить до виснаження його ресурсів і розвитку першої панічної атаки.

Також розвиток панічного розладу може спровокувати гостра стресогенна ситуація. Раптова хвороба, травма, операція, смерть близьких людей, потрапляння в ситуації, де можливий ризик для здоров’я і життя, можуть призвести до порушення адаптації організму і розвитку невротичного стану.

Ми часто недооцінюємо свій рівень стресу, вважаючи, що так живуть більшість людей. І це правда. Життя багатьох людей в умовах сучасної цивілізації сповнене стресів і тривог. Але в кожної людини своя генетика, склад особистості та характеру. Ми росли в різних сім’ях, де виховання відбувалося абсолютно по-різному. І, відповідно, кожен із нас реагуватиме інакше на вплив одних і тих самих чинників.

Формування тривожно-фобічної системи сприйняття та реагування

Перша панічна атака не призводить одразу до розвитку неврозу. Багато людей відчувають стан паніки, але при цьому в них не формується тривожний розлад. Для розвитку неврозу необхідно, щоб у людини виникла тривожно-фобічна система сприйняття і реагування. Наразі не до кінця зрозуміло, чому в одних людей ця система формується, а в інших ні.

На наш погляд, коли панічна атака відбувається у “вразливий момент” і, якщо є відповідне підґрунтя (сукупність генетичних, виховних чинників і певного типу особистості), виникає каскадна реакція, яка призводить до розвитку закритої невротичної системи сприйняття.

Це можна порівняти з “ефектом метелика”, описаним у теорії катастрофічних подій Р. Томом. Згідно з цією теорією незначні події, такі як помах крила метелика, можуть призвести до розвитку урагану.

Низка невеликих подій може призвести до значних змін

Важливо розуміти, що ця система кардинально відрізняється від системи сприйняття людини, у якої немає тривожного неврозу. Саме тому людині, яка не була в цьому стані, так важко зрозуміти того, хто страждає від відчуття безперервної тривоги.

Усі спроби напоумити стражденного, усі вмовляння “взяти себе в руки”, “припинити накручувати себе” не мають жодного ефекту. У цей момент людина, яка дає корисні поради, не розуміє, що людина, якій вона намагається завдати користі, зовсім інакше сприймає навколишню реальність і не в змозі виконати рекомендовані дії, навіть якби вони в подальшому принесли користь.

Характеристики тривожно-фобічної системи сприйняття

Коли людина перебуває в небезпеці, у неї змінюється обсяг уваги. Він різко звужується і спрямований на об’єкт небезпеки. Це критично важливо для виживання.

Якщо, збираючи в лісі гриби, ви випадково зустрінете ведмедя, то вся ваша увага буде прикута до нього. Ви одразу забудете про гриби і про те, як приємно цвірінькають пташки. Вас буде цікавити тільки ведмідь. Іноді це називають тунельним зором. Ви бачите тільки небезпеку, все інше ніби відходить у тінь. І це важливо. Чуйно реагуючи на дії звіра, у вас більше шансів уціліти. Якби ви в цей момент відволікалися на спів птахів, то вижити було б важче.

Звуження обсягу уваги

У людини, яка страждає на тривожний невроз, обсяг уваги сильно звужений. Він постійно спрямований на те, що викликає в нього тривогу. Завдяки тому, що він різко звужений, у нього практично не потрапляє нічого, крім тривожних чинників.

Багато людей, які звертаються до нас по допомогу, кажуть, що після розвитку неврозу світ ніби став сірим, втратив фарби. Не тішить нічого. Вони перестають помічати, що світить сонце, розпускається листя на деревах або інші приємні дрібниці. Усе те, що раніше тішило і приносило задоволення, стає не важливим і випадає з життя. Залишаються тільки нав’язливі думки і страхи.

Спрямованість уваги всередину

Крім того, що увага звужена, вона фіксована на внутрішніх відчуттях, які викликають тривогу. Людина ніби постійно дивиться всередину себе, прислухається до найменших відчуттів.

Якщо він підозрює наявність серцево-судинного захворювання, то прислухається до того, як б’ється серце. Якщо турбується, що розвинеться інсульт, то він насторожено сприймає відчуття запаморочення, оніміння або повзання мурашок.

Зміни інтенсивності сприйняття

Коли увага звужена і звернена всередину, то будь-яке, навіть невелике відчуття, стає сильнішим і вираженішим. Це схоже на те, як до невеликого джерела звуку піднести мікрофон. Сам звук не змінюється, але його стає краще чутно.

Наш ритм серця і тонус судин постійно змінюється. Він постійно підлаштовується до тієї діяльності, яку ми робимо. Якщо ми лежимо – це будуть одні параметри, якщо ми встанемо, то частота серцевих скорочень і артеріальний тиск підвищиться, а коли пробіжимося, вони стануть ще вищими.

Існує таке поняття як фізіологічна аритмія. Вона пов’язана зі зміною ритму дихання або зміною положення тіла. У більшості випадків люди не помічають її. Але людина з кардіофобією постійно прислухається до цих змін, вловлює їх і відчуває їх більш інтенсивно. Відповідно будь-яку таку фізіологічну зміну вона починає сприймати як патологічну і реагує на неї тривогою та страхом.

Звуження спектра емоційних переживань

Змінюється емоційний спектр переживань. Якщо раніше була доступна вся гама переживань, то тепер вона обмежена лише невеликим спектром від легкого ступеня тривоги до панічного жаху.

Для організму емоції тривоги і страху найбільш важливі. Адже вони завжди свідчать про небезпеку для життя. Людина може легко проігнорувати радість, але страх вона не в змозі проігнорувати. Постійна напруга й очікування нового нападу сильно обмежує життя, і до переживань страху та тривоги приєднуються депресивні емоції: смуток, печаль, відчай.

Катастрофічність і нав’язливість мислення

Відбуваються зміни в мисленні. У голові регулярно прокручуються нав’язливі тривожні думки про свій стан. Ці думки мають катастрофічний характер. Якщо щось трапиться, то обов’язково інфаркт, інсульт або розвиток психічного захворювання. При цьому спроби позбутися цих думок тільки посилюють їх.

Думки про хвороби неможливо відігнати. Вони немов мухи, які прилипли до меду, постійно дзижчать у голові. Наприклад, спочатку людину турбують думки про інфаркт, вона проводить безліч досліджень і переконується, що з серцем усе гаразд. На деякий час стає спокійніше, але незабаром виникає підозра, що в нього може трапитися інсульт або щось іще страшніше й небезпечніше.

Проблема в тому, що наша уява завжди може знайти те, що буде страшнішим, і тому досягти заспокоєння в такий спосіб навряд чи вийде.

М’язова напруга

Коли людина живе у відчутті страху і тривоги, прокручуючи в голові лякаючі думки, її тіло реагує. Нервове напруження переходить у м’язове. При цьому багато хто навіть не усвідомлює, наскільки вони затиснуті. Людина настільки звикає жити в режимі бойової готовності, що може відчути тривогу в моменти розслаблення.

Багато пацієнтів розповідають, що вони здригаються і прокидаються під час сну. Це відбувається від того, що тіло почало інтенсивно розслаблятися, а мозок ще не повністю заснув. У момент сильного розслаблення виникає відчуття падіння і це включає страх, який пробуджує людину.

Тривало існуюче м’язове напруження викликає хронічне відчуття втоми, а також призводить до розвитку м’язового болю. Усі ці відчуття людина включає у свою “картину хвороби”, і це ще більше переконує, що з нею щось не так, адже вона почувається повністю розбитою.

Уникаюча поведінка

Усі ці зміни не можуть не торкнутися поведінки людини. Адже людина постійно відчуває неприємні відчуття всередині, відчуває з їхнього приводу тривожні емоції, а також думає про ці відчуття як про наступаюче гостре захворювання, яке може призвести до смерті. Відповідно вона починає робити все, щоб ці стани не виникли знову. Але при цьому він не помічає, що його дії не покращують стану, а навіть погіршують його.

Класичний приклад – це прояв агорафобії. Відчувши себе погано в якомусь місці, людина починає надалі уникати це місце. Від цього його страх тільки посилюється, він починає уникати дедалі більше й більше різних місць і не помічає, як опиняється замкнутим у межах однієї кімнати.

Чому ж людина чинить ці дії, якщо вони їй так шкодять, це ж не логічно, вірно?

Питання тут не в логіці. Коли в людини сформувалася замкнута система тривожно-фобічного сприйняття і реагування, саме вона починає керувати людиною.

Можливо, ви зустрічали раніше інформацію про замкнуте коло паніки, наприклад, таку:

Іноді ця інформація не зовсім правильно сприймається, бо здається, що це стосується тільки окремих думок і вчинків. Насправді все життя людини з тривожним розладом перетворюється на постійний рух цим порочним колом. Він немов білка в колесі знову і знову погіршує свій стан, але не може зупинитися і продовжує бігти.

Підіб’ємо попередній підсумок

Давайте підсумуємо все, що написано раніше. Основними компонентами тривожно-фобічної системи сприйняття і реагування є:

• Звуження обсягу активної уваги
• Спрямованість уваги всередину і прислуховування до своїх симптомів
• Посилення відчуттів унаслідок уваги до них
• Тривожно-депресивний фон настрою
• Нав’язливість і катастрофічність мислення
• М’язова напруга
• Уникаюча поведінка

Без зміни зміни всіх цих компонентів не можливе звільнення від проблеми.

Давайте розберемося, чому блукання “7 колами” не дали результату.

Чому регулярні обстеження і приймання ліків не дали результату?

Здебільшого люди, якщо їх нічого не турбує, самостійно і добровільно на обстеження не ходять. Здебільшого це відбувається тоді, коли ми хворіємо.

Відвідування лікарні або поліклініки у нас асоціативно пов’язане з хворобою. Відповідно, що більше ми проходимо обстежень, то більше відчуваємо, що ми хворі. Що більше обстежень проходить пацієнт із неврозом, навіть якщо нічого на них не знаходять, то тим більше переконується, що в нього щось зовсім страшне і незвідане.

З іншого боку, сучасний рівень діагностики дає змогу знайти навіть мікроскопічні зміни в тканинах і органах.

Багато медиків навіть жартують, що зараз немає здорових людей, а є “недообстежені”. Тому часто в результаті множинних обстежень знаходяться різні незначні структурні зміни. Найчастіше вони мають вроджений або пов’язаний із віковими змінами характер і особливо не впливають на стан здоров’я. Але тепер у пацієнтів з’являється привід прив’язати свій стан до тих чи інших виявлених порушень і ці випадкові діагностичні знахідки стають новими об’єктами для тривоги.

Ми вважаємо, що обстеження за підозри на наявність невротичного стану обов’язково має проводитися, щоб виключити наявність соматичних захворювань. При цьому необхідно обмежитися невеликим списком обстежень.

У цьому випадку “переобстеженість” нічим не краща, ніж “недообстеженість”. Щоб не збільшувати текст і так доволі великої статті, перелік необхідних діагностичних процедур буде вказано в одній із наступних статей на нашому сайті.

Чому медикаментозне лікування не дало результату?

За аналогією з обстеженнями прийом різних препаратів створює переконання, що ми чимось хворі, адже ми здебільшого не п’ємо пігулки, коли здорові.

Прийом препаратів підтверджує людині, що вона не справляється зі своїм станом і почувається більш неадекватною.

Варто згадати, що дуже часто ми у своїй практиці стикаємося з тим, що багатьом пацієнтам призначають неадекватне лікування.

Наприклад, багато хто приймає цілі курси різних ноотропів і судинних препаратів. Ці препарати неефективні та не мають доказової бази, яка підтверджує доцільність їх призначення.

Іноді, у разі важкого невротичного стану, потрібне призначення транквілізаторів і антидепресантів нового покоління. Ці препарати зменшують інтенсивність тривоги і прояви депресії та покращують самопочуття. Але при цьому зберігаються інші компоненти тривожно-фобічної системи.

Найчастіше медикаментозне лікування не може призвести до зміни сформованої системи сприйняття і реагування.

Приймання препаратів необхідно поєднувати з психотерапевтичним втручанням, яке здатне провести швидкі зміни в системі, що склалася. І в міру поліпшення стану пацієнта необхідно, поступово знижуючи дозування, відходити від прийому ліків.

Людина починає розуміти, що вона сама справляється зі своїм станом і відчуває зростаючу впевненість у своїх силах.

Чому відвідування магів, чаклунів та екстрасенсів не дало результату?

Ми не будемо розвивати дискусію про ефективність цих методів. Кожен може сам вирішити, у що варто вірити. Наша практика показує, що багато пацієнтів після подібних сеансів почуваються не краще, а гірше. Не тому, що якось вплинув “магічний обряд”, а тому що своїми необережними висловлюваннями “цілителі” зародили нові страхи.

Пам’ятаєте про нав’язливість мислення й аналогію з медом, на який липнуть усілякі страшилки? І тепер, крім страхів про всілякі хвороби, людину починає турбувати, що на неї накладено прокляття, пристріт, псування тощо. І оскільки їй, як і раніше, не дуже добре, то, схоже, щось не дознімали. З’являється розгубленість: чи то шукати нового, сильнішого чаклуна, чи то бігти до лікаря і лікуватися.

Чому тривала психотерапія не дала результату?

Існує безліч напрямів психотерапії, і кожен має свою теоретичну та практичну спрямованість. Історично склалося, що більшість видів психотерапії, починаючи з психоаналізу, спрямовані на пошук причини того чи іншого стану. Їхня ідея полягає в тому, що якщо людина зрозуміє причину, то зможе змінити свій стан.

Кожен напрямок вбачає свої причини. Хтось аналізує глибинні дитячі переживання, хтось досліджує взаємовідносини з мамою та татом, намагаються прояснити незадоволені потреби та бажання або виявити пригнічені емоції та почуття, розв’язати внутрішній конфлікт.

Але проблема полягає в тому, що розуміння причин розвитку невротичного стану ніяк не впливає на його перебіг. Коли сформувалася замкнута система сприйняття і реагування, вона починає підтримувати і відтворювати саму себе. І вже не важливо, що саме призвело до її розвитку.

Це підтверджують багато пацієнтів, які звертаються до нас по допомогу. Вони розповідають, що повністю з’ясували чому в них такий стан, але так і не змогли з ним розпрощатися.

Так само більшість видів терапії спрямовані на прояв пригнічених почуттів. У процесі терапії заохочується вираження печалі або злості, проговорювання провини або образи, вимальовування своїх страхів і тривог. Це дає можливість полегшити емоційний стан людини та зменшити рівень внутрішньої напруги. Але, найчастіше це дає тільки тимчасовий ефект. Далі напруга знову накопичується і треба йти до психотерапевта, щоб її “злити”.

Чому пошуки в інтернеті та обговорення на форумах, присвячених панічним атакам, не дають результату?

Як ви вже зрозуміли з попереднього пункту, правильна інформація про свій стан і розуміння причин не може позбавити неврозу. Проблема полягає в тому, що крім невеликого відсотка правильної інформації в інтернеті є багато сміття. У підсумку до своєї колекції страхів людина додає все більше нових тривог. А спілкування на форумах і групах, де сидять люди, які перебувають у такому самому заплутаному стані, тільки підкріплює ідею, що виходу немає, потрібно змиритися і терпіти.

Підіб’ємо підсумок

Дії щодо зміни ситуації	Результат цих дій
Постійний діагностичний пошук захворювань	Посилення тривоги
Прийом ноотропних і судинних препаратів	Низька ефективність або відсутність ефекту
Прийом антидепресантів і транквілізаторів	При правильному підборі препарату і дозування зниження тривожних і депресивних проявів
Звернення до магів, цілителів, екстрасенсів	Малоефективно або погіршує стан
Тривала психотерапія, яка спрямована на пошук причин та емоційну розрядку	Малоефективне для лікування тривожного розладу, а іноді теж погіршує стан
Пошуки в інтернеті та спілкування на форумах присвячених проблемі	Погіршує стан

Як позбутися панічних атак і тривоги

Тепер після того, як ми сформулювали й описали проблему, ми можемо відповісти на запитання, як позбутися панічних атак і тривоги.

Для того, щоб позбутися неврозу, необхідно зламати сформовану систему сприйняття і випустити людину з пастки, яку вона сама для себе мимоволі створила. Для цього необхідно провести якісні зміни для всіх 7 компонентів, з яких складається ця система.

Для того, щоб позбутися панічних атак і тривоги, потрібно увійти всередину цієї системи і зрозуміти, як вона функціонує.

Про це добре сказано в епізоді фільму “Примарна краса”.

Нас цікавить як влаштована проблема, її процес і динаміка, відкриття властивої їй правила. А потім, на підставі вивченого, провести в цій системі якісні та незворотні зміни. А потім важливо домогтися, щоб ці зміни стали стійкими і вкоренилися в житті пацієнта.

Які напрями психотерапії ми використовуємо у своїй практиці?

Ми займаємося лікуванням тривожно-фобічних станів понад 10 років. Шляхом проб і експериментів ми визначили, що найефективнішими для лікування тривожних розладів є такі напрямки психотерапії:

Стратегічна терапія

Показала високу ефективність у клінічних дослідженнях (для окремих форм фобічних розладів становить близько 90%). Шляхом призначення суворо вивірених приписів змінюються дії пацієнта, і це призводить до зміни ригідної ситеми сприйняття і отримання нового досвіду.

Когнітивно-поведінкова терапія

У багатьох дослідженнях методики КПТ підтвердили свою ефективність. Їх застосування і стійкість результатів після проходження терапії значно перевершували прийом антидепресантів. Здебільшого КПТ працює з помилковими катастрофічними думками, а також проведення поведінкових експериментів дають змогу змінити ставлення до свого стану.

Терапія фокусу уваги

Показала свою ефективність у лікуванні тривожно-фобічних, депресивних станів, хронічного больового синдрому тощо. Дає змогу свідомо змінити обсяг уваги і робить її більш гнучкою, дає змогу краще справлятися з тривожними станами і не уникати їх.

Гіпнотерапия

Найдавніша форма психотерапії, яка застосовувалася, показала свою ефективність протягом тисячоліть. Дає змогу швидко і в безпечній формі опрацювати різні психотравмувальні ситуації, а також швидко перенавчити нервову систему реагувати новими способами.