Про нас

Наш досвід боротьби з панічними атаками та тривожним розладом

Давайте знайомитися. Нас звуть Олексій і Вікторія. І ми хочемо поділиться з Вами нашою історією подолання панічних атак і тривожного розладу.

Прочитавши її Ви дізнаєтеся, що навіть страждаючи кілька років на тривожний розлад і панічні атаки, цей стан можна подолати і стати вільним. І це хороша новина для тих, хто, можливо, вже зневірився і не особливо вірить, що є вихід із цих кіл пекла.

Історія Вікторії

11 років тому я не думала, що стану психотерапевтом і почну допомагати іншим людям. Я будувала кар’єру в міжнародному банку, багато працювала і мало відпочивала.

Моєму начальству вдалося виштовхати мене у відпустку і я поїхала на море. Ця поїздка стала для мене одночасно і фатальною, і доленосною. Фатальною, тому що після неї в мене розвинувся тривожний розлад. А доленосною, тому що ця спочатку негативна подія розвернула моє життя на 180 градусів, але про це пізніше.

Усе почалося з харчового отруєння, яке траплялося в багатьох під час кримського відпочинку. Після повернення, я не звертала увагу на нездужання і намагалася вести своє звичайне життя – вдень робота, ввечері зустрічі з подругами.

Незабаром у мене трапилася перша панічна атака. Як зараз пам’ятаю, піднімалася сходами і відчула себе дуже дивно: моє серце калатало, долоні спітніли, голова паморочилася, весь світ став нереальним. І, здавалося, що я ось-ось втрачу свідомість. Все було як у тумані. Я не пам’ятаю, як відчинила двері, дісталася до дивана і впала на нього, і мені здавалося, що я не можу встати. Я думала, що помираю, зателефонувала своїй мамі, яка живе в іншому місті, і попросила приїхати. Надвечір приїхала мама і ми почали біг по всіх колах пекла.

Вранці наступного дня я була на прийомі у невропатолога, потім гастроентеролога, потім гінеколога, ніхто не міг сказати, що зі мною відбувається, але всі щедро виписували мені рецепти на препарати.

Мене капали, кололи, я пила таблетки, а мені ставало тільки гірше.

Далі були обстеження серця, голови, всілякі аналізи, дослідження тощо. Мені здавалося, що погані лікарі і треба йти до інших, адже я ж хвора, а вони не можуть поставити діагноз.

Ця невідомість лякала ще більше і поступово моя тривога скувала мене повністю. Я не могла самостійно вийти з дому. Симптоми додавалися і були все більш страхітливими.

Я дісталася до психіатра, який виписав гідазепам, еглоніл і фенібут. Я почала приймати їх, але ефекту вони не давали або зовсім на короткий термін. Я стала залежна від близьких і друзів. Перший час подруги допомагали, але поступово їм набридло моє постійне нездужання і вони відвернулися від мене. Я залишилася одна.

Я зрозуміла, що лікарі не можуть допомогти і звернулася до нетрадиційної медицини. Я зверталася до біоенергетиків, їздила до бабок, ходила на вичитки до церкви. Тут діагнози ставили всі: пристріт, порча, вінець безшлюбності, “пороблено” тощо. Викочували яйцями, читали молитви, палили свічки, лікували руками, і щоразу я думала, що ось воно рішення. Але нічого не допомагало і знову наставало розчарування.

Так тривало 2 роки і я майже втратила надію…

Мене відправили в санаторій, де я теж практично не могла пересуватися і весь час бігала до лікаря. Мені порадили звернутися до психотерапевта. Це був перший проблиск надії, бо тільки там я зрозуміла, що фізично я повністю здорова і що це просто тривога і треба займатися психологічним станом.

Після приїзду додому я почала читати книжки з психології, змушувала себе займатися йогою, виходити на вулицю.

Це було дуже непросто, але я хоча б почала виходити одна з дому. Але моторошна тривога і напади паніки не минали.

У цей момент я познайомилася з молодим чоловіком, який є зараз моїм чоловіком. Він працював невропатологом, мав психологічну освіту і проходив професійну підготовку психотерапевтів. І я вирішила, що мені теж потрібно здобути психологічну освіту.

Це було зовсім непросто, оскільки їздити потрібно було в інше місто. І він їздив зі мною. Я здобула другу вищу освіту, закінчила підготовку гештальт-терапевтів (5 років).

Весь цей час я працювала з різними психотерапевтами над своїм станом. Мені, безумовно, стало трохи легше, але напади паніки нікуди не поділися і тривога продовжувала керувати мною.

Я почала сама шукати техніки і методи, щоб впоратися з нападами. І коли я навчалася в Оксфордському центрі когнітивно-поведінкової психотерапії, я змогла сама впоратися за 4 тижні. А до цього мені довелося страждати понад 5 років.

Чому так сталося? Тому, що я отримала чітку інформацію, яка пояснила мій стан, а також покроковий спосіб подолання підвищеної тривожності. Якщо застосовувати дієві способи, то вони дають результат дуже швидко. Але якщо застосовувати хибні способи подолання проблеми, то вона тільки заганяється вглиб і здається нездоланною.

Я навчилася інших методів швидкого лікування панічного розладу і в моєму арсеналі найкращі та найефективніші способи подолання тривожного розладу. І продовжую навчатися і шукати найефективніші способи впоратися з невротичними станами.

5 років мого життя на боротьбу з панічним розладом. За ці 5 років я пройшла практично все: панічні атаки, агорафобію, постійні й болісні страхи за своє здоров’я. Якби я відразу потрапила до психотерапевта, який володів навичками роботи з тривожним станом, то змогла б впоратися з ним за 2-3 місяці.

5 років і 3 місяці – це дуже велика різниця! Занадто багато часу мого життя і фінансів було витрачено на непотрібні обстеження, лікування і фахівців, які не могли допомогти.

Зараз я вдячна долі, що зі мною таке сталося, тому що я знайшла справу свого життя і сім’ю, повністю змінила свої цінності, знайшла нових друзів. Але на це пішло багато років і зараз я впевнено можу сказати, що з панікою і страхом можна впоратися набагато швидше, якщо знати, в якому напрямку йти.

Історія Олексія

Коли я працював лікарем у стаціонарі, я зустрічав багато пацієнтів із тривожними проявами. Найчастіше їм ставили діагноз хронічний арахноенцефаліт у стадії загострення, нейроциркуляторна дистонія, астено-невротичний синдром.

Уже тоді я не зовсім погоджувався з постановкою таких діагнозів. Адже в цих пацієнтів ніколи не було особливих змін в аналізах чи під час обстеження, були відсутні будь-які прояви запальної реакції.

Мої сумніви і запитання спонукали навчатися психотерапії. Почавши навчання, я зрозумів, що ці стани мають психосоматичну природу і ними повинен займатися психотерапевт. Мені стало чому медикаментозне лікування дає тільки короткочасний ефект і чому знову і знову ці пацієнти звертаються по допомогу.

Але тільки коли познайомився зі своєю майбутньою дружиною почав розуміти, в якому постійному жаху живуть люди, які страждають на тривожний розлад. І якщо тобі не байдужа людина, починаєш робити все можливе, щоб їй допомогти.

Спочатку я застосовував наявні в мене медичні знання, але стало швидко зрозуміло, що вони малоефективні. Я не міг стати психотерапевтом для своєї дружини, оскільки ми перебували зовсім в інших стосунках. Тому я рекомендував їй пройти свою особисту психотерапію.

Одночасно з цим Віка вирішила навчатися психотерапії. Але навіть це не призвело до зцілення. Так, періоди ремісій стали довшими, а прояви тривоги не такі виражені, але нове “загострення” засмучувало.

Здавалося, ніщо не може допомогти нам вибратися з цієї ями…

Щоразу я переживав безсилля, попри наявність безлічі знань, я нічим не міг допомогти своїй дружині впоратися з її станом.

Попри невдачі, ми продовжували шукати ті методи, які приведуть до зцілення. І ці методи і способи поступово знаходили.

Я перестав відігравати в наших стосунках роль “рятівника” і передав відповідальність за стан дружини їй самій. І спираючись на нові знання про свій стан, Віка змогла буквально за місяць впоратися з панічними атаками.

Ще кілька місяців пішло на шліфування навичок. Вона сама почала виходити з дому, ходити в супермаркет і поступово повернула своє життя.

Озираючись назад, я іноді шкодую, що кілька років життя було витрачено на боротьбу. Але завдяки цьому ми набули великої кількості практичного досвіду і тепер розуміємо, що впоратися з панікою досить просто, якщо застосовувати правильний підхід. І цей досвід ми застосовуємо для допомоги іншим людям, які страждають на тривожний розлад.

Для кожної людини ми знаходимо свій підхід, оскільки у різних людей різні причини призводять до розвитку панічного розладу. Саме тому масові курси та тренінги за цього стану часто не дають потрібного ефекту.

Подолавши невроз, ви зможете:

• Відвідувати кінотеатр та інші місця, де вирує соціальне життя, не думаючи про те, як вам втекти
• Їздити з друзями за місто і не переживати чи зможе туди доїхати швидка допомога
• Займатися улюбленою справою, без постійного страху за здоров’я
• Літати на літаку, відвідуючи різні країни
• Спокійно ходити в магазини та супермаркети
• Викинути гідазепам і серцеві краплі з сумки

Якщо ви твердо вирішили взяти відповідальність за свій стан на себе, перестати скаржитися і шукати підтримки у близьких, якщо вам набридло відчуття безпорадності та ви готові до позитивних змін у вашому житті, тоді ви в потрібному місці і ми покажемо вам шлях, який пройшли самі.

Просто зараз ви можете записатися на консультацію, і ми зв’яжемося з Вами якомога швидше (зазвичай протягом 1-2 днів). Консультація відбувається за допомогою програми Skype. Так само можна працювати за допомогою Viber і WhatsApp.

На консультації ми:

Відгуки про роботу з нами